Тест "Які Ви батьки?"

 За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною? 

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми : 
1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?
4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?
5. Які в тебе чудові друзі?
6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?
7. Ти моя надія і опора!
8. Ну, які в тебе друзі?!
9. Про що ти думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!
11. А як ти вважаєш, сину(доню)?
12. У всіх діти як діти, а ти?!
13. Який(а) ти у мене чемний(а)! 

Аналіз результатів: 
Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3,5,7,10,11,13 - 1 бал.
7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.
9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.
11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас
13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

Гіперактивна дитина

Психологічні поради вчителю

Як же правильно  спілкуватися з гіперактивною дитиною

Пропоную декілька простих, але ефективних правил:

Ø    Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

Ø    Давайте їй можливість  рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

 Ø    Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно  підлещуватися  перед  такою дитиною .  Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

Ø    Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки  нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі  схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.

Ø    Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

Ø    Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.

Ø    Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель  може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.

Ø    Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.

Ø    Не доручайте йому масу справ водночас  (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить,  така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

Ø    Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

Ø    У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,  запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

Ø    Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.

Ø    Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

Ø    По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини.  Та заохочуйте до хорошої поведінку.

Ø    Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

Ø    Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

Ø    Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження:  знайдіть для нього запитання  або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте,  змініть вид діяльності.

Агресивна дитина

Психологічні поради вчителю

Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю?  Пропаную вам принципи   спілкування з агресивними дітьми.

Ø    Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Ø    Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

Ø    Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

Ø    Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 

Ø    Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

Ø    Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Тривожна дитина

Психологічні поради вчителю

Ø    Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       

Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)  

Ø    Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).

Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1.     Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2.     Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3.     Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.     Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5.     Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6.     Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7.     Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8.     Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9.     Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11.  Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12.  Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13.  Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14.  Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15.  У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Невпевнена дитина

Психологічні поради вчителю

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху. 

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.

Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).

Ø     Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø     Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø     Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø     Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø     Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø     Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø     Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø     Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.

Ø     Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Поради педагогам, котрі працюють із важковиховуваними дітьми

Як показати дітям, що їх цінують?

 

•   Під час зустрічі з дітьми вітайтеся.

•   Цікавтеся думкою дітей.

•   Допомагайте їм почуватися прийнятими.

•   Запитуйте їх про них самих.

•   Вислуховуйте дітей.

•   Займайтеся дитячими проблемами, кон­фліктами до      того, як вони стали суттєвими.

•   Дозволяйте дітям помилятися.

•   Допомагайте їм учитися на ваших по­милках.

•   Створюйте безпечні та відкриті взаємовід­носини.

•   Розмовляйте з ними відверто.

•   Станьте їхнім однодумцем.

•   Дайте зрозуміти, що діти завжди можуть на вас розраховувати.

•   Під час розмови дивіться їм у вічі.

•   Скажіть, що готові вислухати їх у будь-який час.

•   Підтримуйте їхні пропозиції.

•   Вибачайте підліткам.

•   Завжди давайте їм ще один шанс.

•   Радьтеся з ними.

•   Дякуйте їм.

•   Будьте чесними.

•   Дайте зрозуміти дітям, що ви - друг.

•   Допоможіть їм повірити в себе.

•   Запитайте, про що вони мріють, заохочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати ре­альністю.

•   Називайте їх лише на ім'я.

•   Дайте дитині відчути відповідальність.

•   Часто і невимушено говоріть компліменти.

•   Будьте доброзичливим учителем для дитини.

 Поради щодо покращення психологічного клімату в класі

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:
•   колективні привітання з днем народження учнів;
•   виявлення щирого співчуття від імені класу в дні сумних подій, хвороби, невдач;
•   спільні поїздки-екскурсії пам'ятними міс­цями, походи;
•   спільне відвідування концертів, вистав;
•   спільне проведення святкових днів.
2. Уміння вчителя формувати гуманні вза­ємини з учнями:
•   сигнал вашої доброзичливості - добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошу­вати на відмінностях у соціальному статусі, віці, відмінностях між собою й учнем. Вислов­люйте власне розуміння доброзичливо, у формі поради. Умійте уважно і зацікавлено слухати учнів;
•   враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан, ставлення до вас;
•   умійте вислухати людину, особливо у хви­лини напруженої ситуації, що виникла внаслідок певних неприємностей, непорозумінь;
•   зберігайте «секрети», довірча бесіда потребує обережності, делікатності;
•   шанобливо ставтеся до думки інших людей (ви можете помилитися). Намагайтеся перекону­вати, не поспішайте використовувати адміністра­тивні права;
•   прагніть сказати про учня добре слово, якщо він цього заслуговує. Схвалення діє сильніше, ніж осуд. Ураховуйте, що часті схвалювання тих самих учнів, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяють поганому ставленню до цих дітей усього класу.