Тривожна дитина

Психологічні поради вчителю

Ø    Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       

Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)  

Ø    Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).

Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1.     Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2.     Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3.     Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.     Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5.     Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6.     Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7.     Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8.     Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9.     Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11.  Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12.  Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13.  Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14.  Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15.  У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Невпевнена дитина

Психологічні поради вчителю

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху. 

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.

Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).

Ø     Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø     Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø     Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø     Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø     Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø     Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø     Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø     Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.

Ø     Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Поради педагогам, котрі працюють із важковиховуваними дітьми

Як показати дітям, що їх цінують?

 

•   Під час зустрічі з дітьми вітайтеся.

•   Цікавтеся думкою дітей.

•   Допомагайте їм почуватися прийнятими.

•   Запитуйте їх про них самих.

•   Вислуховуйте дітей.

•   Займайтеся дитячими проблемами, кон­фліктами до      того, як вони стали суттєвими.

•   Дозволяйте дітям помилятися.

•   Допомагайте їм учитися на ваших по­милках.

•   Створюйте безпечні та відкриті взаємовід­носини.

•   Розмовляйте з ними відверто.

•   Станьте їхнім однодумцем.

•   Дайте зрозуміти, що діти завжди можуть на вас розраховувати.

•   Під час розмови дивіться їм у вічі.

•   Скажіть, що готові вислухати їх у будь-який час.

•   Підтримуйте їхні пропозиції.

•   Вибачайте підліткам.

•   Завжди давайте їм ще один шанс.

•   Радьтеся з ними.

•   Дякуйте їм.

•   Будьте чесними.

•   Дайте зрозуміти дітям, що ви - друг.

•   Допоможіть їм повірити в себе.

•   Запитайте, про що вони мріють, заохочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати ре­альністю.

•   Називайте їх лише на ім'я.

•   Дайте дитині відчути відповідальність.

•   Часто і невимушено говоріть компліменти.

•   Будьте доброзичливим учителем для дитини.

 Поради щодо покращення психологічного клімату в класі

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:
•   колективні привітання з днем народження учнів;
•   виявлення щирого співчуття від імені класу в дні сумних подій, хвороби, невдач;
•   спільні поїздки-екскурсії пам'ятними міс­цями, походи;
•   спільне відвідування концертів, вистав;
•   спільне проведення святкових днів.
2. Уміння вчителя формувати гуманні вза­ємини з учнями:
•   сигнал вашої доброзичливості - добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошу­вати на відмінностях у соціальному статусі, віці, відмінностях між собою й учнем. Вислов­люйте власне розуміння доброзичливо, у формі поради. Умійте уважно і зацікавлено слухати учнів;
•   враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан, ставлення до вас;
•   умійте вислухати людину, особливо у хви­лини напруженої ситуації, що виникла внаслідок певних неприємностей, непорозумінь;
•   зберігайте «секрети», довірча бесіда потребує обережності, делікатності;
•   шанобливо ставтеся до думки інших людей (ви можете помилитися). Намагайтеся перекону­вати, не поспішайте використовувати адміністра­тивні права;
•   прагніть сказати про учня добре слово, якщо він цього заслуговує. Схвалення діє сильніше, ніж осуд. Ураховуйте, що часті схвалювання тих самих учнів, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяють поганому ставленню до цих дітей усього класу.